22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою.

   А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

  Так трапилось, що на протязі багатьох століть історичного розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.

  На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна – Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. На колишніх теренах імперій розпочалося державне відродження України.

  У березні 1917 р. У Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського, проголошення створення Української Народної Республіки (УНР), а ІV Універсалом від 22січня 1918 року було проголошено незалежність України.

  Подібні процеси відбувалися і в Галичині. У Львові було створено Військовий Комітет, який очолював сотник УСС Дмитро Вітовський. Згодом, у жовтні 1918 року, було утворено Українську Національну Раду – політичне представництво українського народу в Австро-Угорщині. Рада, спираючись на право самовизначення народів, проголосила Українську Державу на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.

 Після відмови австрійського уряду передати повноту влади УНОаді, це було зроблено силовим шляхом. Дмитро Вітовський разом з військовими зайняв важливі урядові установи Львова. 9 листопада 1918 р. Було проголошено назву держави – ЗУНР і створено перший уряд – Державний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким.

  Від самого початку існування ЗУНР його уряд – Державний Секретаріат – піклувався про об’єднання всіх українці в одну державу. Вже 1 грудня 1919 р. У Фастові було підписано угоду про об’єднання ЗУНР і УНР. 4 січня 1919 р. У Станіславі УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав. А 22 січня 1919 р. У Києві на площі святої Софії відбулос урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР. Під час урочистостей представник Директорії Федір Швець виголосив довгоочікуваний Універсал. „...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна.  Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є одна незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду”.

 Після об’єднання, назву ЗУНР було змінено на Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР).

 Таким чином, рівно через рік після проголошення незалежності України, відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим - українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу. Відтоді 22 січня ввійшло в історію України як День Соборності.

День Соборності України