Абетка знань про дитину

Агресивна поведінка – це сигнал неблагополуччя дитини, це прояв внутрішнього дискомфорту.

Батьки! Діти – це не приватна власність.

Важливо, щоб дитина під час покарання розуміла, за що її покарали і не відчувала приниження.

Головне – оточення, а не гени.

Гра найкраще знімає вербальну (хочеться крикнути) і тактильну агресію (хочеться вдарити).

Досвід раннього дитинства впливає на подальший спосіб мислення та діяльність дитини.

Дитині подобається все ритмічне.

Дитяча уява і фантазія розвивають творчі здібності.

Емоційно забарвлене висловлювання впливає на поведінку дитини.

Є досвід – невиправних помилок не існує.

Життя таке: дитина сьогодні – зовсім інша, ніж вчора.

Злість і заздрість у дитини – це вираження її безсилля.

 Інтерес – найкращий стимул до навчання і розвитку.

Кожна дитина здатна вчитися добре – все залежить від методу навчання.

Люблю я тебе не за те…(що ти добрий, гарно вчишся…).

Люблю я у тобі…(доброту, рішучість…).

Малювання, спів, танець, робота з тістом, глиною – це елементи арттерапії, які допомагають дитині справитися зі страхами.

Ніколи не ігноруйте плач дитини. Нервозність батьків( педагогів ) є заразною.

Обговорюйте з дитиною:” А що тобі хочеться? Що ти плануєш? Як би ти це зробив? Як би ти діяв?”.

Покарання має слідувати зразу ж за поступком.

Розвивайте власний потенціал і пам’ ятайте:’’ Ви – луки, а ваші діти – стріли.’’

Cором’язливість є там, де існує авторитарний стиль виховання, де недоліки дитини висміюються.

Тренуйте ліву руку так само, як і праву.

Уникайте при спілкуванні з дитиною сюсюкання.

Уникайте порівнянь дитини з іншими та висміювання її в присутності інших.

Успіх в одній справі породжує впевненість в інших справах.

Фізичні вправи сприяють розвитку інтелекту.

Хвалити дитину краще, ніж сердитися на неї.

Цікаве діти вважають правильним, нецікаве – неправильним.

Часто агресивна поведінка дитини – це намагання привернути увагу інших до своїх потреб, відстояти право на власну думку, рішення.

Шкода для дитини – невпевненість матері.

Що дитині цікаво, тільки те вона і запам’ ятовує.

Якщо дитина себе постійно з кимось порівнюватиме, то у неї просто не залишиться часу і сил, щоб зрозуміти, яка ж вона насправді.

Я приймаю тебе таким, яким ти є.