Роль батька в сім’ї

27.10.2014 08:17

Роль батька в сім’ї протягом останнього десятиріччя зазнала значних змін. Сучасні умови економічного, культурного, суспільного розвитку молодої української держави значною мірою відкорегували роль батька. Чоловіки все більше стають залученими у процес догляду за власними дітьми, й порівно розділяють зі своїми дружинами домашні обов’язки. Однак дуже часто чоловіки приділяють більшу частину свого часу професійній діяльності, тобто діяльності поза власною сім’єю, оправдовуючи такий стан справ турботою про добробут сім’ї. Чи  можна звести роль і значення батька лише до турботи про матеріальні статки сім’ї? Безперечно, що — ні.Також важливою складовою батьківства є наявність у чоловіка вірної мотивації, коли батько усвідомлює собі чому слід брати активну участь у догляді за власною дитиною. Мотивація визначається правдою, що кожна дитина є даром і благословенням від Бога, який необхідно прийняти з любов’ю і про нього дбати.
Сучасні науковці підкреслюють важливість участі батька в процесі догляду і виховання своїх дітей. Вони закликають чоловіків більше часу проводити у колі власної сім’ї, приділяючи увагу спілкуванню з дітьми. Оскільки від стану стосунків батька із своєю дитиною залежить рівень успішності дитини в школі, об’єм її інтересів та зацікавлень, рівень соціалізації та вміння налагоджувати дружні стосунки зі своїми ровесниками, формування навиків самостійної й відповідальної поведінки й багато іншого.
Важливий момент батьківства чоловіка — рівень розвитку стосунків з власною дружиною, присутність атмосфери довіри, взаєморозуміння, співпраці та співвідповідальності щодо догляду і виховання власної дитини. Науковці вважають, що батько і матір, до певної міри, відрізняються своїми методами й підходами щодо догляду, виховання і дисциплінування дитини. Не існує чоловіків, які б від народження володіли добрими навиками батьківства. Тому варто прислухатися до деяких порад:
- Любіть і приймайте дитину як Божий дар;
- Ставтеся з повагою до унікальних особових рис та відмінностей дитини, особливостей її темпераменту;
- Виявляйте любов і власні почуття до дитини в різний спосіб: словами, жестами, заохотою, подарунками;
- Намагайтеся почути те, що хоче сказати вам дитина, прищепити їй почуття власної цінності;
- Допомагайте дитині пізнати саму себе, свої сильні та слабкі сторони, та  прийняти власні обмеження;
- Майте щодо дитини реалістичні очікування, ставте перед нею цілі та завдання, які можна в короткий час осягнути;
- Залучайте дитину до творчої праці, аби вона змогла відчути радість власних досягнень;
- Навчіть дитину досягати успіху, не ставлячи перед собою важкодоступні та нереальні цілі й завдання;
- Краще похвалити дитину, заохотити її, аніж критикувати.

Інформаційна служба освіти

Назад